Франко Фраттіні – важковаговик італійської зовнішньої політики, думки якого лишаються затребуваними за будь-якого політичного керівництва держави.

Двічі міністр закордонних справ, єврокомісар від Італії, Фраттіні досягнув вершин кар’єри за керівництва правої партії Берлусконі “Вперед, Італіє”. Коли владу в державі взяли ліві, він не втратив впливу на процеси. Політик деякий час опікувався Сербією, а на початку року став спецпредставником ОБСЄ у форматі “5+2”, тобто головним переговірником щодо Придністров’я. Нині при владі ультраправі й популісти, та Фраттіні не лише зберіг посаду – подейкують, що він добряче набрав вплив.

Press conference by Franco Frattini
www.italiaoggi.it

Та для нас головне те, що Франко Фраттіні має імідж доволі проросійського політика.

На посаді єврокомісара він просував візову лібералізацію для РФ. А після початку війни Росії проти України запам’ятався заявою про те, що ЄС поділяє частину відповідальності за кризу. У вересні Фраттіні відвідав форум Yalta European Strategy, організований фондом Віктора Пінчука. “Європейська правда” скористалася нагодою та попросила політика прокоментувати його позицію, а також італійську політику щодо санкцій та перспективи вирішення проблеми Придністров’я.

“ЄС створив ілюзію швидкого членства”

– Кілька років тому (в інтерв’ю російським ЗМІ) ви говорили, що ЄС зробив надто багато помилок, і саме це призвело до подій в Україні. Ви досі дотримуєтеся такої позиції?

У 2009 році, коли я очолював МЗС і розпочалася робота формату Східного партнерства, я сказав те, що можу повторити зараз: ви маєте уникати ілюзій того, що перед Україною відкривається швидкий шлях до членства у ЄС та НАТО. Тоді така ілюзія була створена, але згодом, у 2012-13 роках, у Європи з’явилися інші пріоритети, ніж допомога Україні. Фінансова, безпекова допомога виявилася набагато меншою, ніж обіцяли.Через усі ці проблеми я згодом і сказав, що частково саме на Європі лежить відповідальність за створення цих ілюзій. Ми мали бути більш розсудливими і ще на початку не мали давати ідею того, що Східне партнерство створюється проти Російської Федерації. Підкреслю, у ЄС не було бажання свідомо створювати цей формат для протистояння Росії, але, подобається нам це чи ні, враження (у Росії .– ЄП) було створене саме таке.

– Як ЄС може нести бодай часткову відповідальність за те, що Росія напала на Донбас і анексувала Крим?

Я кажу про відповідальність Європи за те, що вона створила очікування.

– Я все ж не розумію. Східне партнерство також не давало нам обіцянок вступу до ЄС “вже завтра”. Цього просто не було.

Вас не було за столом переговорів між міністрами у 2009 році, а я був. І я стверджую, що ілюзія швидкого шляху до членства в ЄС була створена, і це було помилкою. А треба було дати перспективу, бачення. ЄС мав надати вам перспективу членства у майбутньому, але не враження того, що це станеться завтра. Це було помилкою Євросоюзу. А те, що сталося після вторгнення до Криму – за це, звичайно ж, відповідальна саме Росія, і тут немає жодного сумніву.

“Не буде такого, щоби Італія просто заветувала продовження санкцій”

– Давайте поговоримо про Італію. Нинішній уряд викликає чимало занепокоєнь в Україні; звучать побоювання, що нова Італія підтримає Росію у протистоянні з Україною.

Я так не думаю. Прем’єр-міністр Італії (в червні, відразу після призначення. – ЄП) підтримав продовження санкцій, накладених проти Росії. Італія завжди виконувала роль мосту. Ми – друзі України, та водночас – друзі Росії. Ми не вважаємо Росію ворогом, ми вважаємо її співрозмовником, і ми маємо бути дуже чіткі у діалозі з нею. Так, Росія зробила багато помилок, і ми, як друзі, говоримо Москві про ці помилки і водночас намагаємося допомогти Україні! Це – традиційна роль мосту, яку Італія виконувала за багатьох урядів. Я впевнений, що й нинішній уряд не зайде надто далеко.

– Я уточню: то ви вважаєте, Італія не блокуватиме санкції?

Ні! Це нереалістично – думати, що (санкції припиняться) “вже завтра”. Але Італія зробить пропозицію. Треба вивчити: чи можливо знову залучити Росію (до поновлення співпраці з ЄС) у окремих сферах? Та це буде саме політична пропозиція, а не пропозиція зняти санкції “вже завтра”.

– Коаліційна угода чинного уряду Італії каже, що санкції мають бути зняті. В грудні буде черговий перегляд ключових, секторальних санкцій. То якою буде позиція Італії?

Прем’єр дуже чітко сказав: буде політична пропозиція щодо того, як поступово, крок за кроком обговорювати санкції.

– Отже, ви хочете знімати санкції Росії покроково?

Обговорювати! Можливо, йтиметься про окремі сфери, де зараз діють санкції, можливо – про їхню тривалість. Не буде такого, щоби Італія просто заветувала продовження санкцій – і саме тому вона не зробила цього під час останнього перегляду в червні.

– Зараз активно обговорюється реформування ЄС. Яким ви бачите подальший розвиток Європи?

В Європі дуже різні позиції щодо того, яким має бути ЄС. Італія і Франція абсолютно по-різному бачать питання міграції. Італія та інші держави абсолютно по-різному бачать безпеку Середземномор’я, яка для моєї держави є національним пріоритетом. І тому нам треба обговорити, чим є європейський проект. Чи має бути Євросоюз суто економічним проектом, чи політичним? Особисто я обрав би варіант, щоби була спільна європейська стратегія у сфері оборони, спільна європейська політика щодо міграції і, можливо, спільна зовнішня політика. Але щоби це сталося, знадобилося би, щоб країни-члени відмовилися від частини свого суверенітету. І я вас запевняю: сьогодні це не є можливим.

– Отже, ви бачите Європу економічним союзом?

Саме так. Політичний прогрес у питанні спільної оборонної та зовнішньої політики Євросоюзу – малоймовірний.

“Конфлікт у Придністров’ї “дозрів” для його вирішення”

– Ви є переговірником ОБСЄ щодо придністровського врегулювання. Чи є шанс, що Молдова та Придністров’я дуже скоро відкриють так звану “третю переговорну корзину” – щодо політичного статусу регіону?

Є сильне прагнення до цього і в Кишиневі, і в Тирасполі, та спершу ми маємо звершити всі інші домовленості – щодо соціально-економічного і людського виміру. І якщо ми зробимо зараз, то до кінця року проведемо зустріч у Римі у форматі 5+2, де я повідомлю свого наступника (представника Словаччини, що буде головувати у ОБСЄ у 2019 році. – ЄП), що відкриття третьої корзини стало можливим. Ми вже досягли чималих успіхів. Вирішено питання щодо придністровських автомобільних номерів, щодо перетину (адмінкордону Придністров’я) шкільними вчителями, є прогрес у доступі фермерів до землі в Дубоссарському районі тощо – це все конкретні досягнення. Та моя стратегія – не відкривати політичні питання, доки не будуть пройдені попередні кроки. Бо якщо ми одночасно спробуємо досягнути всього – то ми все заблокуємо. Я не хочу бути надто амбіційним – і стикнутися через це із ризиком не отримати нічого. І я впевнений, що у Молдови та Придністров’я також не буде згоди на відкриття політичної корзини, доки не будуть досягнуті інші результати.

– Та у вас, мабуть, були неформальні консультації про те, якою може бути політична частина придністровського урегулювання?

О так, звичайно, були! В будь-якому разі це буде регіон з особливим статусом в рамках Молдови.

– Чи буде у Придністров’я блокуюча роль у виборі вектора Молдови – європейського, євразійського чи якогось іншого?

Я завжди був проти ідеї протиставлення східного вектора західному. Я розумію ситуацію в Тирасполі, де живе багато українців, росіян і молдован. І я не вважаю, що взагалі треба ставити перед вибором, мовляв, ви маєте обирати.

– А хіба можна уявити, що Молдова йде до членства в ЄС, а Придністров’я у її складі – ні?

Але членство – це питання майбутнього, до цього ще далеко. Зараз йдеться не про членство, а про посилення співпраці між Молдовою та ЄС. І я впевнений: багато чого зміниться, щойно люди в Тирасполі відчують переваги тіснішої співпраці в ЄС. Приміром, Євросоюз виділяє кошти на проект оновлення мосту. І коли люди зрозуміють, що завдяки ЄС у них буде надійний міст, яким вантажівки з Тирасполя можуть досягти Бухареста – то люди в Придністров’ї почнуть замислюватися: “То може, це важливо також і для нас?”.

– Є думка, що вирішення придністровського конфлікту спробують зробити зразком для врегулювання на Донбасі. Ви з цим погоджуєтеся?

Я хоч і не знаю тематики Донбасу в деталях, та можу стверджувати: ці ситуації надто різні. Ситуація, яка зараз є в Тирасполі, була створена понад 20 років тому (конфлікт завершився у 1992 році. – ЄП). І я вважаю, що за 20 років конфлікт достатньо “дозрів” для його вирішення.

– Важливе питання: чим для вас є події на Донбасі? Чи можете ви назвати їх війною?

Я не люблю чітких визначень у таких питаннях.

Джерело Інтерв’ю взяв Сергій Сидоренко,редактор “Європейської правди”, Розмова відбулася під час щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії

Written by Afisha.it

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *